Коносамент vs. домашній коносамент

Master Bill of Lading vs. House Bill of Lading

Одним із основних транспортних документів є коносамент. Проте існують різні види коносаментів. На підставі суб’єкта, що видає коносамент розрізняють коносамент, виданий капітаном судна (судноплавною компанією) (Master bill of lading) і домашній коносамент (House bill of lading).

Коносамент — це лише один із багатьох видів транспортних документів, які необхідні для міжнародних відправлень.

Перш ніж розкрити різницю між цими двома типами цих коносаментів, важливо зрозуміти, що таке домашній коносамент (HBL) і коносамент (MBL). Отже перейдемо до нашого питання, яка ж різниця між домашнім коносаментом (HBL) і коносаментом(MBL)?

House Bill of Lading або домашній коносамент

Домашній коносамент (HBL) — це транспортний документ, який видає експедитор або перевізник, який не є фактичним перевізником (NVOCC) на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Іншими словами, домашній коносамент – це розписка в отриманні вантажу від відправника.

Вантажовідправник — це, як правило, компанія-експортер, тоді як організатором перевізення виступає компанія, з якою вантажовідправник уклав договір щодо організації транспортування своїх вантажів до пункту призначення. Таким організатором перевезення є експедитор або NVOCC, який також може називатися експедитором. Експедитор або NVOCC для перевезення вантажів бронює вантажне місце з фактичними перевізниками.

Фактичні перевізники — це транспортні компанії, судноплавні та авіакомпанії, які фізично перевозять вантаж. Деякі експедитори мають власні транспортні засоби, тому можуть одночасно виступати фактичними перевізниками, або можуть здійснювати фактичне перевезення вантажів на певному відрізку шляху.

Експедитори, що не мають власних транспортних засобів є тільки організаторами перевезення і укладають договори перевезення зі сторонніми фактичними перевізниками.

Master Bill of Lading або коносамент

Коносамент (MBL) — це документ, виданий фактичним перевізником, який є підтвердженням договору перевезення вантажу морським (річковим) судном. Капітан судна видає коносамент тільки після того, як вантаж буде завантажений на судно. Капітан видає коносамент стороні, яка забронювала місце для перевезення, як правило, експедитору. Експедитор в цьому випадку отримує правовий статус вантажовідправника.

Коносамент — це документ, який виконує три основні цілі:

Коносамент завжди є розпискою, яка підтверджує передачу вантажу від однієї сторони до іншої.

Коносамент є підтвердженням договору перевезення. Договір перевезення — це письмова угода про те, що одна сторона бере на себе обов’язок перевезти вантаж іншої сторони в певний пункт призначення за винагороду. За відсутності окремого укладеного договору між сторонами коносамент за замовчуванням виконує роль договору перевезення.

Коносамент служить доказом права власності. У міжнародному праві право власності називають «титул». Коносамент із позначкою «оборотний» («negotiable») свідчить про право власності та може бути проданий власником коносаменту будь-якому покупцю необмежену кількість разів. Коносамент із позначкою «необоротний» («non-negotiable») не свідчить про право власності, тому вантаж за таким коносаментом не можна продати.

House Bill of Lading vs. a Master Bill of Lading

Домашній коносамент vs. коносамент

Ось як обидва види коносаментів можна використовувати у міжнародних відправленнях:

Компанії-експортеру А потрібно доставити чотири ящики коштовного вантажу зі Аргентини до Роттердаму. Компанія-експортер A надсилає запит транспортно-експедиційній компанії щодо організації відправлення. Транспортно-експедиторська компанія забирає ящики зі складу компанії-експортера A. На цьому етапі транспортно-експедиторська компанія видає домашній коносамент компанії-експортеру А. Домашній коносамент виступає розпискою щодо підтвердження того, що експедиторська компанія забрала вантаж.

Транспортно-експедиторська компанія порівнює тарифи та наявність потенційних перевізників і обирає фактичного перевізника для транспортування вантажу до Роттердаму. Але експедиторська компанія також вважає цього самого фактичного перевізника правильним вибором для транспортування вантажів від інших експортерів до Роттердаму, таких як шість коробок шкільного приладдя від експортної компанії B і вісім піддонів із добривами від експортної компанії C.

Оскільки всі три вантажі призначені до Роттердаму, експедитор консолідує їх та передає фактичному перевізнику. Замість того, щоб видавати три окремі коносаменти, фактичний перевізник видає транспортно-експедиційній компанії єдиний основний коносамент, який слугує розпискою, що підтверджує, що він забрав всі вантажі для перевезення до місця призначення, і є підтвердженням договору перевезення.

В практиці також використовують таку назву коносаментів як океанський коносамент (Ocean bill of lading)

Яка різниця між основним коносаментом (Master bill of lading) і океанським коносаментом (Ocean bill of lading)?

Океанський коносамент — це те ж саме, що і коносамент. Океанський коносамент як і коносамент видається судноплавною компанією. Слово «океанський» додають для того, щоб точно розуміти, що коносамент не є домашнім, а є саме тим коносаментом, який видала судноплавна компанія як фактичний перевізник.

Яка різниця між домашнім або внутрішнім (inland bill of lading) і океанським коносаментом?

Основна відмінність між внутрішнім коносаментом і морським коносаментом полягає в способі транспортування. Внутрішній коносамент використовується для внутрішніх або регіональних перевезень, які переважно передбачають наземне транспортування. Океанський коносамент використовується для міжнародних відправлень, що перевозяться морем.

Підсумок

Домашній коносамент (HBL) — це завжди розписка про відправлення від одного експортера, тоді як коносамент (MBL) — це розписка, яка потенційно може покривати вантажі багатьох експортерів, оскільки фактичний перевізник об’єднує їх у більший вантаж.

Домашній коносамент видається експедитором або NVOCC одному експортеру; тоді як коносамент видається перевізником експедитору або вантажовідправнику, залежно від того, хто забронював морське перевезення. Коносамент означає, що вантаж був переданий від експедитора до фактичного перевізника.

Ответственность экспедитора за транспортировку контрафактных товаров

Case study

Экспедиторы являются неотъемлемой частью цепочки доставки грузов по всему миру всеми видами транспорта (морским, автомобильным, железнодорожным и воздушным).

Тем не менее, необходимо прояснить, кто такой экспедитор, и какова его роль в логистической цепочке. Если характеризовать коротко, то экспедитор (freight forwarder) – это многофункциональный агент / оператор / посредник, который берет на себя обязанность перевезти товары из одного места в другое от имени владельца груза.

Суть экспедирования грузов заключается в организации процесса принятия груза от его владельца и доставке покупателю в требуемом месте, по согласованной стоимости и в том же состоянии, в котором он был получен, с использованием наиболее подходящего транспорта и оптимального маршрута.

Экспедиторы, однако, иногда сталкиваются с ситуациями, в которых они несут ответственность за какие-либо нарушения, так как действуют от имени владельцев груза.

Реальный пример из Сингапура

В апреле 2013 года таможня Сингапура проверила транзитные контейнеры и обнаружила в них 436 коробок с подделками брендовых сумок, обуви, ремней и других модных аксессуаров торговых марок Burberry и Louis Vuitton.

Товар прибыл в Сингапур из Китая для дальнейшей транспортировки в Индонезию. Экспедитором вступала компания Megastar Shipping.

Владельцы торговых марок Burberry и Louis Vuitton подали иск в суд на экспедитора – компанию Megastar Shipping за нарушение прав собственности на торговую марку, утверждая, что Megastar являлся импортёром поддельного товара в Сингапур.

Истцы утверждали, что компания Megastar должна рассматриваться как импортер, а также потенциальный экспортер подделок, и должна понести ответственность в соответствии с Законом о товарных знаках.

В декабре 2017 года Высокий суд Сингапура постановил, что экспедитор Megastar Shipping не несет ответственности, поскольку он не являлся импортером, не действовал совместно с импортерами в соответствии с Законом Сингапура о товарных знаках.

«Тот факт, что компания Megastar в качестве экспедитора была названа грузополучателем и была обязана представлять или делать заявления в соответствии с таможенными правилами и положениями Сингапура, не означает, что компания Megastar должна рассматриваться как импортер или экспортер в соответствии с Законом Сингапура о товарных знаках», – постановил судья Джордж Вэй.

По мнению судьи «Компания Megastar была привлечена в качестве экспедитора третьей стороной с целью организации транспортировки, но все указания относительно такой транспортировки товаров исходили от третьей стороны».

Суд отказал истцам в удовлетворении иска, поэтому они обратились в апелляционный суд.

Апелляционный суд установил, что не было никаких доказательств того, что компания Megastar знала или имела основания полагать, что в контейнере находились контрафактные товары, поскольку в предоставленных ей документах указывались только товары для дома и другие товары. Не было также никаких других доказательств того, что в контейнере находились контрафактные товары.

Отказывая в удовлетворении апелляции, Апелляционный суд указал, что компания Megastar просто предоставляла коммерческие услуги в качестве экспедитора, осуществляя свою обычную деятельность и ничего более. А также, что компания является всего лишь каналом перемещения товаров и в данном случае «добросовестным исполнителем услуг».

В заключение,

Дело компании-экспедитора Megastar Shipping является важным для всей логистической отрасли. Тем не менее, так как экспедиторы действуют в интересах владельцев груза, но от собственного имени, то именно экспедиторов привлекают к ответственности за неоплаченный груз, задержание груза, оставленный груз, неоплаченные сборы и другие нарушения.

Источник тематического исследования: Straits Times

Кто есть кто в судоходной отрасли

В судоходной индустрии работает большое количество участников. Каждый из них осуществляет свои функции. К ним относятся:

Судовладельцы
Перевозчик, не владеющий тоннажем (Non-Vessel-Owner-Common-Carrier — NVOCC)
Фрахтователи
Экспедиторы
Морские агенты
Транспортные компании
Интермодальные операторы
Грузовладельцы
Таможенные брокеры
Шипчандлеры
Сюрвейеры
Классификационные общества
Страховые компании
Клубы взаимного страхования

Рассмотрим их более подробно

Судовладельцы (Shipowners) – это судоходные компании и судоходные линии (Shipping companies and Shipping Lines). Судоходные компании выполняют перевозку пассажиров и грузов. Судоходные линии обеспечивают регулярное движение судов по заранее установленному расписанию и между конкретными портами. Судовладельцами являются все, кто владеет судном на законном основании.

Перевозчик, не владеющий тоннажем (Non-Vessel-Owner-Common-Carrier — NVOCC) – это компании, которые, не имея собственных судов, но, обладая арендованными или собственными контейнерами, организуют перевозки грузов «от двери до двери», с участием автомобильных, железнодорожных и морских перевозчиков, выдают сквозной коносамент и принимают на себя ответственность за грузы.

Фрахтователи (Charterer) представляют собой компании, которые арендуют все судно или его часть по договору фрахтования судна (чартер). После подписания чартера фрахтователь получает статус судовладельца как владельца судна на законном основании.

Экспедитор (Freight forwarder) – компания, которая организует перевозку грузов и осуществляет связанные с этим формальности от имени грузовладельца. В обязанности экспедитора входит резервирование места на судне, подготовка всей необходимой документации для контролирующих органов.

Морские агенты (Ships agent) – представители судовладельца, выступающие от его имени и за его счет. Морские агенты выполняют функции приема и отправления судна, представительства перед государственными органами, физическими и юридическими лицами при поставках снабжения, продовольствия, топлива, при заказе различных услуг и т.д.

Транспортные компании (Transport companies) – компании, которые осуществляют перевозки контейнеров и / или грузов из пункта А в пункт Б – обычно автомобильным транспортом.

Интермодальные операторы (Intermodal operator) – компании, которые осуществляют перевозку контейнеров и / или грузов из пункта А в пункт Б, используя несколько видов наземного транспорта, используя автомобильный / железнодорожный транспорт.

Грузовладельцы (Cargo owner)– компании либо физические лица, которые экспортируют или импортируют груз.

Таможенные брокеры (Customs broker) – это физические или юридические лица – посредники, представляющие услуги по таможенному оформлению грузов. Как правило, с таможенными брокерами работают грузовладельцы и экспедиторы.

Шипчандлеры (Shipchandler)– компании, которые осуществляют поставку продовольствия, запасных частей, топлива и других необходимых товаров и средств для судна и его экипажа.

Сюрвейеры (Surveyors) – компании и эксперты в таких компаниях, которые осуществляют осмотр судна при принятии / сдаче судна во фрахт; груза по согласованию сторон договора, а также в случае его повреждения. Сюрвейер делает заключения об состоянии судна / груза, размере повреждений при авариях, мореходности судна и т.д. Сюрвейер может быть приглашен судовладельцем, фрахтователем, грузовладельцем, страховым или классификационным обществом.

Классификационные общества (Classification Society) –организации, занимающееся оценкой качеств судов и их регистрацией при помощи сюрвейеров. Классификационные общества присваивают судам тот или иной так называемый технический класс, причем для судов, которые строятся по правилам этих обществ и под наблюдением их агентов, присвоение этого класса является значительно более простым делом, чем присвоение технического класса судам, конструкция которых отступает от этих правил.

Страховые компании (Insurance companies) – финансовые учреждения, которые занимаются договорным страхованием. Страхованию подлежат судно, отдельные части судна, такие как корпус, двигатель и т.д., груз, гражданская ответственность перед третьими лицами и т.д.

Клубы взаимного страхования (P&I Club) – особая форма организации морского страхования на взаимной основе между судовладельцами. Финансовую основу клубов взаимного страхования составляют взносы членов-судовладельцев, из которых формируются денежные фонды, предназначенные для оплаты претензий, предъявляемых судовладельцам. Размер страхового взноса зависит от типа судна, его тоннажа, района плавания, объёма страховой ответственности с учётом национального законодательства.